Зміст
Здається, майже кожен письменник задумувався, як описати спогади/флешбеки в своїй історії. І що найголовніше, чи потрібно його і у якій частині сюжету доречніше буде вкласти?
Раніше ми публікували статтю про флешбек. Однак в цій статті хочемо детальніше поговорити про те, як краще використати це в наших історіях.
Флешбек — це сцена з минулого персонажа. Не розповідь під час діалогу чи кілька речень згадки, а реальна сцена, в яку потрапляє читач та переживає її зі своєї точки зору. Таким чином ми не розповідаємо, звідки певні травматичні чи значні події, а показуємо.
Але якщо у вас є дві часові лінії і обидві займають значну частину книги, це не флешбек. Це оповідь з подвійною часовою лінією.
Дехто не дуже любить спогади, адже вони вважаються частиною вашої передісторії. Тобто ми розповідаємо якусь іншу історію, а нашу основну розповідь кладемо на паузу.
Якщо читачеві це не цікаво, книга ризикує набагато швидше набриднути. Однак якщо читачеві небайдужа передісторія, це матиме тільки позитивний вплив.
Але якщо вміти їх використовувати, то флешбеки — це добре. Кожен персонаж формував особистість та жив до того, як зіграти свою роль в розповіді. І завдяки спогадам ми маємо можливість дозволити читачам прожити цей період. Флешбеки — це не пауза основної історії, це важливе розкриття.
Якщо флешбеки не є частиною сюжету, то краще вводити їх помірно і не на вступній частині. Місце, куди де ви його напишете, залежить від того, чого ви намагатиметеся цими спогадами донести. Тобто намагайтеся розміщувати флешбеки до тих сюжетних точок, де вони будуть доречними.
1) Прямий перерив у часі — це перехід від теперішньої часової шкали до минулої. Перехід позначається зміною рядка, форматуванням або іншим чітким сигналом у тексті.
2) У снах — це коли, за допомогою снів чи жахіть персонаж бачить спогади.
3) Спогади — це коли персонаж роздумує про свій минулий досвід.
4) Передвістя — це короткі огляди минулих подій, які натякають на майбутні. Тобто підказки.
5) Епістолярні — спогади через листи, записи в щоденниках чи інші письмові документи.
Флешбек можна поділити на три частини: перехід із теперішнього в минуле, сама передісторія, перехід від передісторія до поточного часу.
Після виходу з нього читач повинен залишитися з інформацією, яку до того не знав. І ця інформація буде важливою, як й інші речі в поточній часовій лінії.
Отже, як перейти до флешбеку? Спробуйте використати тригер, щоб ваш персонаж перейшов до спогаду. Це може бути слово чи фраза, запах чи звук, загалом будь-що. Це не тільки дозволить зробити гарний перехід, але покаже, наскільки важливий спогад, якщо пригадався герою на певний тригер.
Далі використайте певні слова чи розділові знаки, щоб показати, що ми переходимо у флешбек.
Ще важливо пам’ятати, що при зміні поточної часової лінії на минулу, ви можете відобразити це за допомогою часу дієслів. Наприклад, якщо пишете у теперішньому, то у флешбеці можете використати минулий. Хоча іноді вони пишуться у теперішньому часі, щоб передати, наскільки яскравим є спогад.
Перехід у поточну основну лінію відбувається схожим чином. Ми можемо використати тригер, який поверне персонажа з минулого в теперішнє. Наприклад, звук дзвінка, хтось покликав тощо.
Спогади суб’єктивні та упереджені. Кожен пам’ятатиме одну й ту саму подію по-іншому. Спогади одного персонажа відрізнятимуться від іншого. І кожен сприйматиме все виходячи зі свого досвіду. А дехто взагалі не пам’ятатиме цю ситуацію. Або ще цікавіше, спогадами можуть бути спотверені події чи взагалі вигадані історії.
Наприклад, пишучи детективи можна дуже круто використати ось цю помилковість пам’яті.
Мозок і психологія людини — цікава штука.
